Україна має зробити свою «домашню роботу» і провести реформи, необхідні для досягнення критеріїв членства у НАТО. Про це сказав в інтерв’ю французькій газеті «Le Figaro».

Ніхто не знає, де Путін з’явиться завтра. Сім років тому проти України розпочалася крайня хвиля російської агресії. У 2008 році це було в Грузії, потім в Нагірному Карабасі і до цього в Придністров’ї, Сирії та Абхазії. Він є причиною триваючих військових конфліктів. Протягом семи років в його політиці не було жодних змін.

Те, що ми побачили наприкінці квітня, тренуванням не було. Це було значне збільшення російської військової присутності на нашому східному кордоні та інструментом тиску на Україну і на наших партнерів, США та ЄС. Путін так і не відвів свої війська. Він лише зробив вигляд, що відходить, відступивши на кілька кілометрів. Тоді як Україна протистоїть Росії, мова йде не лише про її територіальну цілісність, це боротьба за свободу, безпеку та демократію в Європі.

Український народ обрав своє майбутнє в Об’єднаній Європі та НАТО, але для нього це абсолютно неприйнятно. Путін не має меж. Ось чому він розпочав агресію в 2014 році, що призвела до анексії Криму. Однак ані Крим, ані Донбас його не задовольнять. Він хоче всю Україну, бо вважає себе царем і не може уявити свою Росію меншою за колишню Російську імперію.